Додаткові витрати теплової енергії,  Гкал, на компенсацію її втрат при транспортуванні теплоносіїв в теплових мережах визначаються за формулою:

                 ,                    (8.36)

                   

де – питомі втрати тепла на один метр довжини теплопроводу, ккал/(мּгодּ°С );

-  температура зовнішньої стінки теплопроводу, °С;

 – температура зовнішнього середовища, °С;

 – наведена довжина теплопроводу, м;

Т – тривалість роботи теплопроводу протягом відповідного календарного періоду, год.

Питомі втрати тепла на один метр довжини теплопроводу () визначаються на підставі відповідних нормативно-довідкових даних. Величина питомих втрат теплової енергії залежить від виду теплової мережі (внутрішня чи зовнішня), від виду та параметрів теплоносія (пара чи гаряча вода), від параметрів ізоляції та  способу прокладання теплопроводу тощо.

Наведена довжина теплопроводу (),  м, розраховується за формулою

      ,                           (8.37)

де  – геометрична довжина теплопроводу (за проектом або за результатами вимірювань),м;

 – еквівалентна довжина додаткових опорів теплопроводу окремо для кожного (і-го) їх  виду (фланців, вентилів, засувок тощо), м;

– кількість одиниць опору і-го виду.

У разі відсутності точних даних щодо теплових мереж підприємства втрати теплової енергії в цих мережах можуть бути визначені збільшено залежно від загального обсягу споживання теплової енергії на підприємстві. При цьому розмір втрат теплової енергії у відсотках від загального обсягу її споживання береться на підставі відповідних нормативно-довідкових даних.